Поради лікарів
Історія однієї депресії

Ця розповідь буде не від лиця якоїсь окремої людини. Ця розповідь від узагальненого образа людей,жінок та чоловіків,різного віку і різного соціального статусу,які стикнулися з хворобою (так, саме з хворобою).під назвою депресія. Це не зниженй фон настрою,що властивій кожній людині в залежності від тих чи інших обставин. Це хвороба,яку потрібно і можна лікувати. І лікування-це не про сором,що я слабка і не справляюся. Це про дбайливе ставлення до себе. Про якість свого життя. Про спасіння.

Отже...

Я себе недобре почувала. Так і не скажеш у двох словах про що мені погано. Я себе недобре почуваю, не радію, не живу, не хочу, не можу.. І сильне почуття провини за те, що так. Коли зустрічалась з кимось на вулиці, здавалось, що на мене дивляться якось із жалістю. І ці погляди нестерпні. Я вирішую не ходити на вулицю. Тоді я не знала, що то внутрішній погляд на себе з середини, погляд психологічно виснаженої людини. Я не приймала себе у цьому стані. Було якесь змішане почуття ненависті, злості та жалю до себе самої. А потім і воно зникло. Десь пропала пам'ять, концентрація уваги взагалі зникла. І відчуття, що в мене частково їде дах. Цей стан неможна назвати важким. Це мука.. Це щось за межами життя і думки, що це щось має закінчитись, бо вже немає сил терпіти.. коли до мене звертались мої рідні я щось відповідала, навіть інколи усміхалась ,але відчуття, що це роблю не я, що це моя тінь спілкується з людьми. А я падаю у глибину якоїсь чорної прірви, десь вже на середині, або й ближче до її дна,  що ось-ось і вже  кінець. Хапаюсь обідраними нігтями за стінки і не можу схопитися. І мені дуже, мені дуже страшно. Я не їла, майже не пила, не вставала з ліжка( тільки за фізіологічних потреб),мені було байдуже навіть на моїх дітей…і соромно.. Тоді я не знала, що моєї провини в цьому немає. Тоді я не знала, що зі мною відбувається. Тоді я просто хотіла ,щоб все скінчилося.. щоб я, якщо це  ще я, скінчилася..

Так, плюс-мінус, відчуває себе людина у депресії. Дуже хочеться, щоб ми були чутливіші один до одного. Адже за дивною посмішкою людини, за мовчанням, за емоційним холодом може стояти невимовний і незрозумілий для інших душевний біль. В силу різних причин. Але точно не за бажанням чи волею цієї людини.  Якщо ви помічаєте, що щось змінилось у поведінці вашої близької людини,  що змінюється сама людина-допоможіть. Будьте підтримкою і опорою, а не караючим перстом з криками ,,зберись, ганчірка!’ Не збереться.. бо цей стан за межами волі людини, за межами впливу самої сильної особистості, це хвороба. Ви ж не будете кричати розтрощеній кінцівці ‘зростайся негайно, ледацюга!!‘ Ви, як мінімум, оберете гіпсування і звернетесь до фахівця. У випадку розтрощеної кінцівки до травматолога. У випадку депресії-до фахівця з психічного здоров’я. Це не соромно-обирати життя. Рятуватися не соромно. Рятуватися-це гідно. І варто.


Психолог 6 відділення Тетяна Груць

 

 
Історичні витоки проблеми адиктивності

Психоактивні речовини відомі людству протягом декількох тисяч років. Вони вживалися людьми різних культур, з різними цілями: під час релігійних церемоній, для відновлення сил, для змінювання свідомості, для зняття болю і дискомфорту. Вже до початку письменства є докази, що люди знали і використовували психоактивні хімічні речовини: алкоголь і рослини, споживання яких впливає на свідомість.

Археологічні дослідження засвідчують, що вже в 6400 р. до н.е. люди знали пиво й інші алкогольні напої. Очевидно, процеси бродіння були відкриті випадково (виноградне вино, наприклад, з’явилося лише в 4-3 ст. до нашої ери). Люди кам’яного віку знали опіум, гашиш і кокаїн, використовуючи ці препарати для зміни свідомості (в релігії) і перед битвою. На стінах поховання індіанців Центральної і Південної Америки є образи людей, які жують листя коки (один із способів прийому кокаїну), починаючи з середини 3 тис. до н.е. П’ять тисяч років тому стали відомими психоактивні властивості маку, його використовували шумери. Пізніше про лікувальні властивості маку (опіуму) дізналися в Персії та Єгипті (рецепт завезли з Вавілону). Опіум використовували в медичних цілях греки і араби. В VIII ст. араби розширили межі вирощування маку від Малої Азії до Індії та Китаю. В Європу опіум завезли в XIII ст. з Ближнього Сходу хрестоносці. Використовувалися й інші рослини, які викликають фізіологічні та психологічні зміни, як правило, у релігійних церемоніях або під час медичних процедур.

Близько 2700 р. до н.е. в Китаї використовували коноплю (у вигляді чаю): імператор Шен Нунг наказав своїм підданим приймати її як ліки від подагри і від розсіяності.

Основні психоактивні речовини, завезені до Європи з Америки – кокаїн (з Південної Америки), галюциногени (з Центральної Америки) і тютюн (з Північної Америки). Батьківщина кавового дерева – Ефіопія. Європейці зустрілися з кавою в ХУІІ ст., моряки завезли кавові зерна в Південну Америку, яка зараз є основним виробником кави. Крім того, з Європи до Америки прийшов технологія виробництва алкоголю шляхом перегонки, а в Чилі в 1545 р. з’явилася конопля.

До початку ХХ ст. не існувало практично ніяких обмежень на виробництво і споживання наркотиків.

Перший медичний препарат, виготовлений із опіуму, прописав хворому Парацельс в XYI ст. В 1805 р. аптекар Зертюрнет виділив перший алкалоїд опіуму і дав йому назву «морфін», в 1832 р. Робіке виділив кодеїн; в 1848 р. Мерк виділив з опіуму папаверін. Але переворотом став 1853 р. В цьому році лікар з Единбургу Александр Буд винайшов голку для підшкірних ін’єкцій, і прийом морфіну, опіуму та інших алкалоїдов став більш ефективним. Внаслідок цього виникло хибне уявлення, що таке вживання не призводить ні до фізичного, ні до психологічного звикання. До кінця XIX ст. опіум став застосовуватися майже в усьому світі. Масове вживання наркотиків у Європі розпочалося в ХІХ ст., в період.  Французький лікар Моро де Тур привіз із Алжиру «давамеску» – печиво з гашишу. Ефект був вражаючим, особливо для групи літераторів, серед яких були Шарль Бодлер та Теофіл Готьє.

Підвищується інтерес і до інших засобів, здатних змінювати стан психіки. Особливої популярності набув закис азоту (веселящий газ). Видатний американський психолог Уільям Джеймс випробував цей наркотик та опублікував свої враження, поставивши на перший план релігійне значення відчуттів, що виникають під дією психоактивних наркотиків.

Не зайве згадати, що батько психоаналізу З. Фрейд в 1884 р., ще будучи молодим неврологом, вживав деякий час кокаїн у часи депресії і навіть радив своїм знайомим використовувати кокаїн як обезболююче. Пізніше, коли один із його пацієнтів впав у психоз, викликаний кокаїном, у нього з’явилися кошмарні галюцинації, Фрейд злякався і відмовився від його використання. Він навіть став рішучим противником використання кокаїну в психіатрії.

1938 р. став дуже важливим для історії наркоманії. В цьому році швейцарський хімік Альберт Хоффман синтезував лизергінову кислоту, що стало початком масового вживання наркотиків у межах, що не мали прецеденту в історії людства. Через декілька років, цілком випадково Хоффман став першим, хто випробував дію нової речовини на собі.

Після експериментів Хоффмана з ЛСД наркотик був занесений у групу психозомиметичних засобів, оскільки була підтверджена його здатність викликати в людини незвичні стани, схожі на психоз.

Після відкриття мескаліну і виділення його з мексиканського кактуса в світі галюциногенних наркотиків з’явився ще один. В 1950 р. зразки цих двох наркотиків були розіслані провідним психіатрам світу з метою лабораторного та клінічного дослідження препаратів, що, як вважалося, повинне було допомогти встановити сутність та походження шизофренії. Попередні результати виявилися досить суперечливими, оскільки наркотик застосовувався в різних умовах і за відсутності будь-якого досвіду.

Багато з цих препаратів свого часу використовувалися в лікувальних цілях. Медицина не відразу стала наукою, як ми її знаємо зараз. Навіть в ХХ ст. широко використовувалися різні народні засоби і так звані «патентовані ліки». Можливо, найкращим прикладом є опіати (опіум і морфін), які протягом ХІХ ст. застосовувалися при лікуванні ревматизму, лихоманки, білої гарячки, застуди тощо. Опіати були анестетиками при хірургічних операціях. Лікарі широко використовували опіати і часто призначали їх хворим, погано уявляючи, як вони впливають на організм. На жаль, таке широке застосування призвело до значного збільшення кількості людей, які потрапили у фізичну залежність від цих речовин.


Психолог 1-го відділення Сальнікова О.В.

 
Зловживання чи залежність

Як розпізнати розлади, пов'язані з вживанням алкоголю - зловживання і залежність?

Починають зловживати алкоголем і впадають в залежність поступово. Спочатку, можливо, людина випиває час від часу, потім все частіше, ростуть і обсяги випитого. Як правило, нічого не відбувається раптово, сніжний ком зростає непомітно. Тому-то й складно визначити той конкретний момент, коли звичка перетворюється у велику проблему.

В даний час розладами, пов'язаними з вживанням алкоголю вважаються і зловживання, і залежність, але провести між ними роздільну лінію неможливо. Зловживання ... має місце в разі, якщо протягом останнього року відбулася одна з нижче перерахованого: У вас виникли через алкоголь складності з виконанням завдань на роботі, в навчальному закладі або вдома. Вживання алкоголю привело вас в небезпечну для здоров'я ситуацію (ви керували транспортним засобом або плавали в нетверезому вигляді, потрапили в небезпечну зону, вступили в незахищений статевий акт і т.д.). Вас затримала поліція або у вас виникли інші юридичні проблеми через алкоголь. Незважаючи на те, що це супроводжувалося проблемами для вашої родини або друзів, ви не припинили вживати алкоголь.

Алкогольна залежність… ... очевидно, має місце в разі, якщо протягом останнього року відбулися щонайменше три випадки з перерахованих нижче. Для досягнення того ж відчуття сп'яніння вам доводилося пити все більше і більше. Або ви помітили, що раніше конкретну кількість алкоголю давало більший ефект. Іншими словами, у вас підвищилася толерантність до алкоголю. Тверезіючи, ви відчуваєте абстинентний синдром або вам доводиться вранці похмелитися через погане самопочуття. Ви випиваєте більше або п'єте довше, ніж хотіли. Вам не вдалося скоротити вживання алкоголю або відмовитися від нього, хоча ви цього хотіли і намагалися. Велику частину часу ви проводили «в компанії» з алкоголем: ви випивали, тверезіли або страждали абстинентного синдрому. Ваші відносини з оточуючими зійшли нанівець, ви все менше займаєтеся роботою і хобі або зовсім їх закинули. Ви продовжували вживати алкоголь незважаючи на те, що це викликало депресію, тривожний розлад або інші проблеми зі здоров'ям.

Звідси ясно, що алкогольна залежність включає і психічне, і фізичне вимір. Людина звикається з думкою, що в певних ситуаціях він більше не здатний отримувати задоволення від життя без алкоголю. На фізичному рівні утворюється толерантність до алкоголю і доводиться випробовувати абстинентний синдром. Як знайти допомогу? Неодмінно зверніться до фахівців. Фахівець допоможе вам зрозуміти, з чого почати і чи достатньо однієї сили волі, або потрібна тривала допомога фахівців, а іноді і ліки. Наше спаціалізірованное психіатрично- наркологічне медоб'єднання пропонує Вам весь комплекс послуг лікування алкогольної залежності.


Про умови госпіталізації та лікування у нашій установі та оплату послуг Ви можете дізнатися детально, звернувшись  за телефонами: +380 (45) 731-11-66 на особистий прийом або на за електронною поштою Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду .

Наша адреса: смт. Глеваха Фастівського (в минулому - Васильківського) району, вул. Вокзальна, 8, Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання.

Дістатися до нашої установи Ви можете елекропотягом або маршрутним таксі № 305.

 

Психолог 1-го відділення Сальнікова О.В.

 
Лікування осіб з психічними захворюваннями неможливо без психологічної реабілітації

Одним із постулатів медицини є раннє виявлення, якісне лікування та пізня інвалідизація.

Невірна діагностика і відсутність лікування   осіб з психічними захворюваннями призводить до значних втрат суспільства. Для лікування ментальних розладів створені  спеціалізовані медичні заклади. Таким закладом в Київської області є Київське обласне психіатрично-наркологічне об’єднання, яке знаходиться в смт Глеваха, Вокзальна 8.

КНП КОР «ОПНМО» засновано в 1998 році шляхом об’єднання обласної психіатричної лікарні і обласного наркологічного диспансеру. Це багатопрофільний лікувальний заклад, який має вищу атестаційну категорію і є методичним і лікувально-діагностичним центром.

До складу лікарні на даний час входять: психіатричні відділення первинного психотичного епізоду (жіноче та чоловіче), загально – психіатричні відділення (жіночі та чоловічі), відділення неврозів та межових станів (змішане), змішане відділення для лікування пацієнтів з судомами. Зовнішній вигляд відділень відповідає високим європейським зразкам, що постійно відмічається комісіями та самими пацієнтами. Пацієнтам надається 4-разове повноцінне харчування з відмінними смаковими якостями. Можливий варіант узгодження меню.

Велику роль в лікуванні пацієнтів відіграє реабілітація, особливо в психіатрії, оскільки медикаментозне лікування направлене на усунення  психотичних симптомів, а реабілітація – на особистість пацієнта.

Реабілітація – це відновлення втрачених норм самообслуговування, особистої гігієни, мотивація на відновлення вже наявних життєвих навичок.

Перш за все хочемо зазначити,  що наше об’єднання активно розвиває службу медико- психологічної реабілітації, а також роботу реабілітаційного центру, який вже починаючи з 2010 року котрий рік поспіль функціонує на базі медичного об`єднання. Більше десятка професійних психологів разом із соціальними працівниками займаються саме реабілітацією пацієнтів під час знаходження їх на стаціонарному лікуванні і в межах відділень, і безпосередньо у Центрі. Завдяки їх праці підвищується рівень осмислення пацієнтами своїх потреб та переживань, а це в свою чергу, веде до покращення психічного стану і полегшення процесу ресоціалізації пацієнтів після виписки зі стаціонару.

Основними завданнями в роботі психолога є диференційна психодіагностика, психокорекційна робота та психотерапія.

Основним завданням діагностичного дослідження є визначення особливостей і ступеню порушення психічної діяльності. На основі диференційної діагностики встановлюється багатомірний діагноз пацієнта, який отримує психіатричну допомогу.

При цьому обов`язково враховуються фактори психічного функціонування: внутрішня картина хвороби, відношення до захворювання та його прогнозу, відношення до лікування, соціальна компетентність, вторинні поведінкові порушення, особистісні відхилення, джерело труднощів та ступінь дезадаптації у сфері соціального функціонування.

Основними завданнями психокорекційного та пситерапевтичного спрямування в діяльності психолога на основі функціонального діагнозу є: психокорекційні заходи для підготовки пацієнта до участі у лікувально-реабілітаційному процесі; здійснення заходів, які полегшують лікарю контакт із пацієнтом, створення умов для залучення в процес терапії психосоціального потенціалу найближчого оточення пацієнта, починаючи з ранніх етапів лікування шляхом створення умов для позитивного впливу сім’і пацієнта та її участі в процесі психотерапії, підвищення ступеня задоволення пацієнта, та ставлення до хвороби.

У зв’язку зі збройної агресією російської федерації  суттєво збільшилась потреба у наданні кваліфікованої психологічної допомоги різним верстам населення. Рівень стресу і травматизації серед військових та цивільного населення сягає критичної межі. Перебування у зоні бойових дій відноситься до тієї екстремальної ситуації, коли людина постійно знаходиться у надзвичайно сильному емоційному стресі. Обходиться це високою ціною: у багатьох учасників бойових дій в Україні спостерігаються зміни у фізичному та психічному стані. Для подолання психологічних наслідків, а також профілактики та запобігання виникнення та поширення масових кризових станів, потрібна стабільна робота у галузі психічного здоров’я.

Враховуючи дані обставини, КНП КОР «ОПНМО» включено до реєстру закладів охорони здоров’я, яки надають послуги з психологічної реабілітації  постраждалих  військовослужбовців та членам їх сімей. На базі нашого Центу створено мультидисциплінарну команду, до складу якої входить лікар-психіатр та психологи.

Фахівці Центру проводять первинне психодіагностичне обстеження для визначення психологічної проблеми. Складають індивідуальний план психологічної реабілітації та надають необхідну психологічну допомогу.

Всі психологічні заходи проходять у сучасних комфортних кабінетах, де є всі умови для здійснення повноцінної психологічної реабілітації.  Пропонується індивідуальне психологічне консультування , індивідуальна психотерапія та тренінгові групи: соціально-психологічний тренінг, антистресовий тренінг, психоаналітична терапія, когнітивно-поведінкова терапія, сімейна терапія, гештальттерапія, психоедукація.

Завдяки методам та технікам  психокорекційної роботи досягаються наступні завдання: зниження емоційного напруження, відновлення функціонального стану організму, навчання основним методам психічної саморегуляції, підвищення особистісного адаптаційного потенціалу, формування конструктивного стереотипу поведінки, який би сприяв подальшим успіхам у професійній сфері та особистому житті.

 

Завідуюча Центром медико-психологічної  реабілітації                               Іващенко В.К.

К.м.н. лікар-психіатр                                                                                 Іващенко Н.Є.

Завідуюча відділенням первинного психотичного епізоду                           Тімен М.Є.

 

 
НЕ ДАЙ ДУШІ РОЗХВОРІТИСЬ

Автори: Тімен М.Є., Єршова О.А.

Психічні розлади так само розповсюджені, як і тілесні хвороби, однак дуже часто людина залишає душевні хвороби без уваги. Є декілька типових установок, чому людина вчасно не звертається по допомогу. Найбільш розповсюджені – «для мене це дуже коштовно», «мене поставлять на облік», «це не лікується», «це на все життя». Хоча вчасне звернення економить гроші і сучасна психіатрична допомога добровільна і за бажанням анонімна. Також помилкова думка,  що «у психіатрів лікуються тільки божевільні, а у моєму стані немає нічого особливого». Багато людей не розуміють, що за поганим настроєм, дратівливістю, тривогою може «ховатись» психічний розлад. Думки, що «це не лікується», «мій душевний стан – наслідок тілесних хвороб», «я повинен з цим впоратися сам», «мені завжди буде погано» теж є помилковими, оскільки психічні розлади – це результат дисбалансу всього організму і залишені без уваги, вони мають здатність прогресувати. Не дивно, що людина, яка не розуміє, що з нею відбувається, сприймає негативні зміни в своєму організмі як незворотні.

Завдання лікаря при лікуванні психічно хворого полягає  не тільки в тому, щоб зняти симптоми хвороби, але й повернути людину в соціальне середовище, а оскільки більшість хвороб перебігає хронічно, то головна увага звертається на навчання життю в нових умовах – в умовах співіснування з хворобою. Ця частина лікування називається  психосоціальною реабілітацією. Сьогодні ефективне медикаментозне лікування – це частіше всього використання  лише одного сучасного  лікарського препарату, ретельно підібраного в необхідних дозуваннях, яке виключає можливість виникнення побічних ефектів і має порівняно невелику вартість лікування.

Всі вищевказані форми лікування пропонує Вам «Обласне психонаркологічне медичне об'єднання», яке очолює генеральний директор Зільберблат Г.М. – заслужений лікар України, висококваліфікований фахівець, який своєю діяльністю зробив своє об'єднання одним з найкращих в країні.

В січні 2012 року в об'єднанні відкриті два відділення  первинного психотичного епізоду, тобто відділення, в яких лікуються  пацієнти, які вперше захворіли. Вони були відкриті на базі двох найкращих відділень лікарні. Це чоловіче відділення №10 і жіноче №2. В єдиному комплексі зібрані останні досягнення і перевірені досвідом знання в психіатрії, психотерапії, психології, неврології.  Все лікування базується на обстеженні та діагностуванні головного мозку, огляді інших фахівців (хірурга, невролога, нейрохірурга та ін.). При необхідності – інших спеціалістів з лікувальних закладів України. На базі цих двох відділень постійно проводяться міжнародні клінічні дослідження нових лікарських засобів, ведеться дистанційне консультування ведучими спеціалістами  з світовим ім'ям. Ці два відділення користуються популярністю не тільки в Київській області, а й в м. Києві та інших містах країни.

Зовнішній і внутрішній вигляд  відділень має високий європейський рівень. Палати чисті, по-домашньому затишні, розраховані на 4 – 5 пацієнтів. Окремо є блок з 1 – 2-місних   палат з покращеними умовами перебування і окремим санвузлом. Харчування достатнє, є можливість покращеного харчування. Медперсонал висококваліфікований, доброзичливий, рівень лікувальної та реабілітаційної роботи високий, з індивідуальним підходом до кожного хворого.

Лікарями відділень ведеться повсякденна кропітка робота з родичами хворого, пояснюються правила поведінки з такими хворими, особливості  перебігу хвороби, міри по  запобіганню можливих наслідків, наголошуючи при цьому на головне – виконуючи ці прості правила, рідні можуть позитивно вплинути на перебіг і прогноз захворювання, а також на подальшу долю рідних людей.

Виписані хворі мають можливість і надалі зустрічатись  і спілкуватись з завідуючими відділеннями, лікарями, реадаптаторами.

Вчасно звернувшись за допомогою в одне з цих відділень, можна отримати висококваліфіковану медичну допомогу, запобігти прогресуванню хвороби і інвалідизації, запобігти багатьом небажаним наслідкам хвороби, повернути собі і своїм близьким радість повноцінного життя!


Завідуюча відділенням ППЕ №10                                                             О.А.Єршова


Завідуюча відділенням ППЕ №2                                                               М.Є. Тімен

 

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 Наступна > Кінець >>

Сторінка 3 з 4